Як Кочубеї збудували імперію на Полтавщині, що згоріла вщент

За матеріалами: Полтавська хвиля
«Полтавська хвиля» присвятила великий матеріал родині Кочубеїв — одному з найзаможніших і найсуперечливіших родів Полтавщини, чия історія тісно пов’язана з Диканькою.
Родинна легенда виводить Кочубеїв від татарина Кучук-бея, який охрестився під ім’ям Андрій. Найвідоміший представник роду — генеральний суддя Василь Кочубей. Коли гетьман Іван Мазепа захопився його донькою Мотрею, своєю похресницею, Кочубей у помсту доніс цареві, що гетьман готує зраду. Петро I доносу не повірив, і 1708 року суддю після тортур стратили. Та вже за кілька місяців Мазепа перейшов до шведів, і цар повернув родині всі маєтки, ще й додав конфісковані села.
Головною резиденцією роду Диканька стала за полтавського полковника Василя Васильовича Кочубея. Найвищого злету рід досяг за його онука Віктора Кочубея — дипломата, першого міністра внутрішніх справ імперії, який отримав князівський титул. За нього в Диканьці постав палац на сотню кімнат за проєктом Джакомо Кваренгі з оранжереями, а маєток оголосили неподільним — він переходив лише до старшого сина.
Автори розповідають і про шлюби з розрахунку між родичами, позашлюбних дітей та сімейні драми наступних поколінь. Останнього власника Диканьки, князя Віктора Сергійовича, після революції 1917 року заарештували, і він емігрував. Палац із родинними архівами й реліквіями розграбували та спалили, а в 1920-х руїни розібрали на цеглу.
Сьогодні про Кочубеїв у Диканьці нагадують Тріумфальна арка, Миколаївська церква та старі дуби, які місцеві називають кочубеївськими.


